Стаття присвячена проблематиці охорони авторських прав в мережі Інтернет. Стаття розкриває технологічні особливості розміщення інформації в Інтернеті, відповідальність за порушення авторських прав в мережі Інтернет, нормативно-правовий аспект охорони таких прав в мережі Інтернет та відношення суспільства до необхідності захисту авторського права в інформаційному просторі.
Ключові слова: авторські права, суміжні права, автор, правовласник, провайдер, домен, сервер, мережа Інтернет, інформаційний простір, охорона, інтелектуальна власність, результат інтелектуальної діяльності, комп’ютерні технології, кіберпростір, плагіат, інформатизація суспільства.
Актуальністю даної теми є, недостатнє висвітлення та закріплення в юридичній літературі, захисту авторського прав в мережі Інтернет, та відсутність норм щодо притягнення правопорушників до відповідальності за порушення авторських прав в мережі Інтернет, що викликане значною кількістю порушень в даній сфері інтелектуальної власності. Даній тематиці в свій час приділяли увагу такі науковці, як: Підопригора О.А., Калениченко П.А., Кудрявцева С.П., Мережко А.А., Святоцький О.Д., Антонов В.М., Пастухов О.М., Петровський С.В., Андрощук Г.О. Наумов В., Еннан Р.
Метою дослідження є вивчення питання щодо забезпечення охорони авторського права в мережі Інтернет, безпосереднього захисту об’єктів авторського права, що є результатом інтелектуальної діяльності автора, а також, аналіз проблемних аспектів захисту авторського права в мережі Інтернет.
Для досягнення нами поставленої мети необхідне вирішення наступних завдань:
- опис наявних проблем правової охорони авторського права в мережі Інтернет;
- розкриття змісту авторського права в мережі Інтернет;
- вивчення питань розвитку українського законодавства щодо забезпечення авторських прав в мережі Інтернет та виявлення основних недоліків.
Об’єктом дослідження є захист авторських прав в мережі Інтернет визначення основних проблем у цій сфері, що зумовлені розвитком інформаційних технологій та врегулювання суспільних відносин та спорів, що виникають з приводу порушення авторських прав в мережі Інтернет.
Інтернет — це величезна мережа, що безперервно розвивається людьми, які користуються її послугами. Інтернет володіє унікальною світоглядною властивістю: це глобальне загальнодоступне середовище, інтелектуальної і культурної взаємодії людства. [1, п. 3.2.]
Інтернет в наш час став головним засобом для збору інформації для будь-яких цілей. Він використовується, щоб знайти інформацію студентами в навчальних цілях (наприклад написання наукових проектів, рефератів і т.д.), професіоналами для дослідження ринку, чи моніторингу нормативно-правової бази, звичайних користувачів для прослуховування, перегляду, копіювання, аналізу, моніторингу чи скачування даних, зокрема – музики, відео, малюнків, літературних, художні, наукових творів та інші об’єкти права інтелектуальної власності, які можуть бути розміщені на хостингах мережі Інтернет.
Раніше книги були основним джерелом для отримання інформації, але з розвитком технологій, людство більше покладається на Інтернет. Це пов’язано з тим, що Інтернет є зручнішим і швидшим способом знаходженням потрібного матеріалу, а найголовніше цей спосіб є безкоштовним.
Мережа Інтернет, котра була створена, як військово-комунікаційна мережа, згодом використовувалась університетами та дослідниками, і нарешті трансформувалась в глобальну мережу інформації для кожного, хто її шукає і отримує. Сьогодні, Інтернет — це також світ комерції, де розповсюджується інформація, а також продаються товари і послуги: книжки, музичні твори, програмне забезпечення, легко розповсюджуються через мережу Інтернет, що породжує велику кількість нагальних та належним чином неврегульованих правових питань. [1, п.3.1.]
Відповідно до законів США – все (текст, відео, аудіо або зображення), створеної на веб-просторі, після 1 квітня 1989 року (Digital Millenium Copyright Act of 1998), перебуває під захистом Інтернет авторське право. Більшість країн йдуть тим же правилам, встановленим законом про авторське Бернської конвенції. Бернська конвенція встановлює однакові закони для робіт всього світу. Один з цих законів зазначає, що всі користувачі Інтернету повинні припустити, що робота захищена авторськими правами, якщо інше не зазначено автором.
Сфера захисту авторського права в мережі Інтернет є доволі специфічною, через те, що використання стороннього контенту відбувається практично кожним, хто має доступ до мережі Інтернет.
Захисту потребують обидві сторони: автори – через неотримання винагороди за створені об’єкти інтелектуальної власності; а користувачі – через, використання неправомірно розміщеного контенту, використання якого повинно бути оплатним. Це питання розглядається законодавством не з позиції порушення авторських прав, чим по суті, і є такі дії, а з позиції незнання наслідків, які можуть настати за такі порушення авторських прав.
Стаття 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» чітко визначає, які дії є порушенням авторського права і суміжних прав в тому числі і в електронних мережах та дають підстави для судового захисту. Вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, піратство (опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення); плагіат – оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору; публічне сповіщення об’єктів авторського права, з яких без дозволу автора вилучена чи змінена інформація про управління правами, насамперед в електронній формі [2, ст.50]. Проблема полягає в тому, що дії передбачені статтею 50 даного закону свідомо або не свідомо здійснюються майже всіма користувачами мережі Інтернет.
Якщо ж автор запідозрив факт порушення своїх авторських прав у мережі Інтернет, то він згідно свого конституційного права та відповідно ст. 52 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» має право звернутися до суду та вимагати компенсації за незаконне використання об’єкта інтелектуальної діяльності або втрати вигоди матеріального характеру, якщо така могла бути [2. ст.52].
Одним з основних проблемних аспектів захисту авторських прав у мережі Інтернет є якраз сам факт подання позову. Частіше за все відповідачем у таких справах є власники веб-сайтів або ж провайдери, які на своєму сервері розміщують або дозволяють розміщення незаконного контенту у вигляді авторських об’єктів інтелектуальної власності. Але все це можливе лише при наявності інформації про фізичну або юридичну особу яка здійснює моніторинг домену чи серверу, як показує практика такі данні майже в кожному випадку невідомі, що ускладнює можливість подачі позову та можливості відшкодувати збитки. Разом з тим не тільки цей факт унеможливлює подання позову до суду, так окрім інформації про фізичну та юридичну особу, повинне бути відоме місцезнаходження цієї фізичної або юридичної особи, тому що, спір щодо порушення авторського права повинен розглядатися за місцем знаходженням відповідача, а відтак, якщо провайдер або домен знаходиться на території іноземної держави, то і справу повинні розглядати саме в цій державі. Отже, як раз ці перепони ускладнюють можливість подати позов за порушення та захисту своїх авторських прав, та покарати порушника, це є підґрунтям для подальшого удосконалення законодавства щодо захисту авторських права у мережі Інтернет.
Підіймаючи питання захисту авторських прав в мережі Інтернеті, треба звернути увагу на те, що ще одним важливим аспектом є цифрова форма об’єктів, які розміщуються у мережі. Відображення інформації на комп’ютерах відбувається, у тому числі, і у вигляді об’єктів, які, потенційно, є об’єктами авторського права: літературних, музичних та аудіовізуальних творів, фотографій, ілюстрацій, планів, малюнків тощо. Відповідно, дуже важливою тут є цифрова форма таких об’єктів, а також процес надання таким об’єктам цифрової форми (оцифрування). Існують певні питання щодо визначення оцифрувння як «переробки» чи «відтворення» твору, що, відповідно, є різними правомочностями [3, c.208].
Процес оцифрування, як в Україні так і в інших розвинених країнах має теоретичний або концептуальний характер. В кожному нормативно-правовому акті, як в державному так і в міжнародному, де зустрічається поняття оцифрування вказується майже одне і теж його тлумачення, так в узгоджених заявах щодо ст. 1 (4) Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право та ст.ст. 7, 11 і 16 Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми оцифрування ототожнюється радше з відтворенням. Крім того «Зелений документ» (Green Paper), прийнятий Комісією Європейського Співтовариства 19 липня 1995 р., що враховувався при розробці вищеназваних договорів, також визначає, що термін «відтворення» слід застосовувати і у випадку застосування цифрових технологій [4]. Відтак у вітчизняному законодавстві зокрема у ЗУ «Про авторське право і суміжні права», процес оцифрування аналогічно відносять до однієї з форм відтворення твору.
Тому, на нашу думку, ці твердження є цілком слушними, тому що, оцифрування є тим самим «відтворенням», але має свою специфічну форму «електронну» або «цифрову». Проте вичерпної відповіді на питання визначення авторської субправомочності щодо оцифрування досі не отримано, оскільки не виключається можливість паралельного віднесення процесу оцифрування як до відтворення, так і до переробки. Віднесення оцифрування до відтворення пояснюється тим, що зміна форми змісту об’єкту залишається незмінною, а при «переробці» (за умови дотримання прав автора) приналежна зміна форми змісту об’єкта, що призводить до створення нового об’єкта авторського права, що передує створенню нового суб’єкта авторського права, який в результаті набуває всіх правомочностей щодо створення ним похідного твору.
Свого часу О.А. Підопригора стверджував, що виникнення твору, зокрема й похідного нерозривно пов’язане з наявністю 2-х ознак – творчого характеру твору та об’єктивної форми його вираження [5, с. 130]. Відтак переробка твору шляхом саме «оцифрування» не призводить до створення похідного твору, тому що, вона несе більше технічний характер, а не творчий, тобто змінюється тільки форма його вираження.
Ще одним невід’ємним проблемним аспектом в охороні авторських прав в мережі Інтернет, є діяльність провайдерів щодо надання послуг користувачам.
Зважаючи на думки які були вказані нами вище, світова практика за неможливості ідентифікувати осіб порушників або притягнути осіб до відповідальності за порушення авторських прав у мережі Інтернет, застосовують практику засобів впливу на осіб порушників через провайдерів які надають послуги таким особами. Так, прикладом може бути вилучення серверів з самого великого файлообмінника в Україні “Ex.ua” у 2012 році, яке було ініційоване міжнародними компаніями: Adobe Systems Inc., Microsoft Corporation, Graphisoft Inc та іншими програмними продуктами за незаконне розповсюдження їхнього контенту через веб-сайт ex.ua [6]. Після чого ряд державних сайтів, зокрема офіційний сайт МВД України та офіційний сайт Президента України на протязі декількох днів піддавалися DDoS-атакам, з боку хакерів та невдоволених користувачів ресурсу “Ex.ua”. Після ряду протестів сервери були повернені. По закінченню конфлікту портал зробив офіційне повідомлення в якому вказувалось, що нарешті в Україні звернули увагу на існуючі проблеми з захистом авторських прав в мережі Інтернет, і що їх портал став каталізатором необхідних змін, в тому числі і в законодавчій сфері, а проблема розвитку Інтернету до сих пір є відкритою на міжнародній арені, тому, в України є унікальний шанс стати законодавцем нової Інтернет-культури [7]
Не зважаючи на все це, на початку травня 2012 року Торговельне представництво США перемістило Україну зі списку спостереження (Watch List) в список особливої уваги (Priority Watch List). Не останню роль у цьому рішенні зіграла історія із закриттям і відновленням файлообмінника EX.UA. Про це повідомлялося в черговому випуску «списку 301» (2012 Special 301 Report).
Цьому конфлікту також передували спроби внесення змін у законодавство України, що стосується відповідальності за порушення авторських прав в мережі Інтернет, про які вказано нижче.
Цей випадок, втім, контрастує з домінуючою в Європі точкою зору, що провайдери не несуть відповідальність за дії осіб, яким вони надають послуги. Проте, Директива Європейського парламенту та Ради Європи “Про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутрішньому ринку”(“Директива про електронну комерцію”) від 8 червня 2000 року, а саме Розділ 4, ст.15, містять уточнюючу інформацію щодо звільнення провайдерів від відповідальності. Так, звільнення від відповідальності можливе, якщо провайдер не володів даними про порушення закону користувачем, а у випадку отримання таких даних, здійснює оперативні заходи щодо усунення або припинення доступу до такої інформації. Так само, у шведському законі щодо регулювання відповідальності власників електронних дошок оголошень вказується про обов’язок видаляти повідомлення осіб, якщо в них міститься інформація, що порушує кримінальне або цивільне законодавство. Схожі норми містить і законодавство США. [8, c. 288]. Так, Digital Millenium Copyright Act of 1998 містить норму, згідно якої, провайдер зобов’язаний видаляти повідомлення, яке порушує права інтелектуальної власності після повідомлення провайдера про факт такого порушення [9, c.122].
Наше законодавство звільняє інформаційних провайдерів від відповідальності за зміст інформації, яку використовують на серверах та хостингах їх клієнти, що передбачає ч. 4. ст. 40 Закону України «Про телекомунікації», регулювання відносин «провайдер – клієнт» і «провайдер – правовласник» в Україні проходить на договірному та претензійному рівні.
Разом з тим, правовий статус провайдерів, зокрема у сфері забезпечення захисту авторського права і суміжних прав, міг бути більш конкретизований і визначений законодавцем. Мова йде про неофіціний законопроект, розробниками якого виступають Міністерство освіти і науки України та Державна служба інтелектуальної власності України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет“ №6523 від 19.08.2013 [10], проект розроблено з врахуванням досвіду США та Російської Федерації щодо процедури протидії піратським сайтам, таким чином законодавець хотів перекласти левову частину відповідальності на провайдерів. На нашу думку це є не зовсім доречним, вирішувати питання за рахунок провайдерів.
Зважаючи на вищевказане, така концепція позасудового вирішення проблем не є доречною, так як передує захисту авторських прав в мережі Інтернет за рахунок виключного збільшення навантаження на провайдерів.
Беручи до уваги всі проблемні аспекти нашої теми, самою важливішою проблемою залишається безпосереднє відношення суспільства до порушення авторських прав у мережі Інтернет, ця проблема притаманна не тільки країнам пост радянського простору, з цією проблемою стикаються абсолютно всі країни світу. Як показує практика не завжди користувачі готові оплачувати отриману інформацію, цьому передує низка факторів: 1) економічний (ціна авторської або ліцензованої продукції занадто висока); 2) соціальний (світова мережа заснована на принципі взаємності, при цьому ринковий принцип відсутній, так як вимагає, легальне отримання контенту, а саме його оплата); 3) правовий (користувачам важко розібратися у нормативній базі що стосується авторських та суміжних прав, та навіть при певному знанні відповідальності відсутнє бажання слідувати букві закону).
Але з кожним роком весь світ намагається посилити покарання за порушення авторських прав та за плагіат, що на практиці не увінчується успіхом, так як істотно не впливає на поведінку людей. Люди, як правило прихильники теорії: «Інформація має бути вільною», якщо інформація знаходиться у вільному доступі, то кожен має право нею скористатися на безоплатній основі.
Отже, можна підсумувати дані тези тим, що в реаліях нашої країни та ментальності наших громадян, важко встановити нормальне регулювання щодо захисту авторських прав в мережі Інтернет, так як користувачі вважають цілком за нормальне використовувати в особистих цілях праці інших осіб, тобто авторів або правовласників. Тому, на нашу думку, перед тим як запровадити посилення відповідальності за порушення авторських прав в Інтернет мережі, потрібно переконати громадян в тому, що це погано, а головне протизаконно, і в результаті, якщо зміниться відношення до самого порушення авторських прав, як до чогось негативного, на краще, зміниться і ситуація в цій сфері загалом.
Висновки. Проаналізувавши та дослідивши проблематику захисту авторських прав у мережі Інтернет, ми прийшли до висновку, що в даній сфері дуже великий обсяг невирішених проблем, починаючи з ідентифікації особи що порушує авторські права в мережі Інтернет, до подачі позовів та притягнення порушників до відповідальності та відшкодування в них моральних, матеріальних та компенсаційних збитків.
З кожним роком цифрові технології в Інтернеті набирають все більшого вжитку та популярності, що призводить до трансформації основного розуміння таких понять як «інтелектуальний продукт» та «інтелектуальна власність» в результаті чого вбачається не доопрацювання законодавчої бази як іноземних країн так і національного законодавства в розгляді проблем пов’язаних з цими питаннями, звідси випливає ще одна проблемна ділянка цієї сфери, це міждержавний фактор, що породжує неможливість охорони об’єктів інтелектуальної діяльності в мережі Інтернет та неможливість притягнення порушників до відповідальності для відшкодування збитків через відсутність злагодженого співробітництва держав щодо захисту авторських прав в мережі Інтернет від незаконного привласнення, використання, копіювання, розповсюдження результатів творчої діяльності.
Не менш важливим проблемним правовим аспектом виступає особлива форма розміщення об’єктів авторського права в мережі Інтернет, тобто оцифрування інформації через процедуру «переробки» або «відтворення», що ускладнює правову охорону об’єктів авторського права, що також викликає дискусії між науковцями, що досліджують дане питання. Також ми приділили увагу проблематиці правового становища інформаційних провайдерів, безпосередньо розглянули світову та національну практику застосування засобів впливу на осіб порушників через провайдерів, та спроби України на законодавчому рівні, нормативно закріпити положення, де б левова частка відповідальності за порушення авторських прав в мережі Інтернет покладалася саме на провайдерів.
Але підсумовуючі всю ту проблематику, яка склалась в цифровому інформаційному просторі стосовно авторських прав, а саме їх захисту в Інтернеті, хотілося б зауважити, що основоположним фактором всіх проблемних аспектів перш за все, є правосвідомість, як звичайних користувачів так і інших суб’єктів, що використовують або розповсюджують інформацію, яка закріплена за авторами як їх власність. Кожна особа повинна розуміти, що їх дії не відповідають ні законним, ні моральним принципам, і завжди ставити себе на місце авторів, чи хотіли б вони, щоб плоди їх інтелектуальної чи наукової творчості незаконно використовувались, чи привласнювались чужими людьми. Вирішення саме цієї проблеми в більшій мірі сприятиме вирішенню всіх інших проблем захисту авторських прав в мережі Інтернет.
Список використаних джерел
- Кудрявцева С.П., Колос В.В., «Міжнародна інфрмація» Навчальний посібник — К.: Видавничий Дім «Слово», 2005. – 400с
- Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 p. № 3792-ХП. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3792-12
- Международная охрана интеллектуальной собственности.; –СПб: Питер, 2001. – 720 е.: ил. – (Серия «Закон и практика»).
- Авторське право і суміжні права в інформаційному просторі. «Зелений документ», прийнятий Комісією Європейського Співтовариства 19 липня 1995 p. / Сopyright and Related Rights in the Information Society. GREEN PAPER. – Режим доступу : http://litterref.ru/qasujgmermer.html
- Право інтелектуальної власності: підручник для студентів вищих навч. закладів/ [Підопригора О.А., Святоцький О.Д., Мельник О.М. та ін.] ; за ред.. О.А Підопригори, О.Д. Святоцького. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2002. – С. 130.
- Офіційний форум сайту Ex.ua [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ex.ua/view/15193520
- Авторське право в Україні, [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.copyright.ua/inet.php
- Антонов В.М. Інт. Власність і комп’ютерне авт. Право. (2-ое вид. стереотип.). – К.: КНТ, 2006. – 520 с.
- Мережко А.А. Транснациональное торговое право (lex mercatoria). – К.: Таксон, 2002. –464 с.
- Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет»/ Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/NT0607.html
- Цивільний кодекс України від16.01.2003№ 435-IV. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15
- Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право від 20.12.1996. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_770
- Дохід незалежного Інтернет письменника «The Very Rich Sndie Writer», Режим доступу: www.novelr.com/2011/02/27/rich-indie-writer
- Інтернет ресурс: «Проблеми захисту авторського права в мережі Інтернет: наміри та пропозиції закнодавця». Режим доступу : http://ilaw.net.ua/problemy-zahystu-avtorskoho-prava-v-merezhi-internet-namiry-ta-propozytsiji-zakonodavtsya/
- Наумов В. Проблема ответственности информационных провайдеров. Доклад на конференции 2000 г. [Режим доступу] – http://www.ifap.ru/pi/02/rhtm
Новосельская И.В., Бобровник А.С. Проблемы охраны авторских прав в сети Интернет.
Статья посвящена проблематике охраны авторских прав в сети Интернет. Статья раскрывает технологические особенности размещения информации в Интернете, ответственность за нарушение авторских прав в сети Интернет, нормативно-правовой аспект охраны таких прав в сети Интернет и отношения общества к необходимости защиты авторского права в информационном пространстве.
Ключевые слова: авторские права, смежные права, автор, правообладатель, провайдер, домен, сервер, сеть Интернет, информационное пространство, охрана, интеллектуальная собственность, результат интеллектуальной деятельности, компьютерные технологии, киберпространство, плагиат, информатизация общества.
Novoselskaya I., Bobrovnyk A., The problems of copyright protection on the Internet.
The article is about the protection of copyright on the Internet. Also the article reveals the technological features of posting information on the Internet, moreover, the responsibility for copyright infringement on the Internet, the regulatory aspect of the protection of such rights on the Internet and the attitudes of society to the necessity protection of copyright in the information space.
Key words: copyright, related rights, the author, the right holder, Internet service provider (ISP), domain, server, network, Internet, information space, security, intellectual property, results of intellectual activity, computer technology, cyberspace, plagiarism, information society.