Статус представника під час розгляду справи про порушення ПДР

Статус представника під час розгляду справи про порушення ПДР

Серед усіх правопорушень, адміністративні – є найбільш розповсюдженими. В свою чергу, серед адміністративних правопорушень найпоширенішими являються пoрушення правил дoрoжньoгo руху, внаслідок якого було спричинено пoшкoдження транспoртних засoбів, вaнтaжiв, автомобільних доріг тощо. Тому сьогодні поговоримо про особливості розгляду таких справ у суді, а саме – про статус представників та захисників під час розгляду.

Дещо про відповідальність за порушення ПДР

Характерною ознакою порушення правил дорожнього руху (ПДР), внаслідок якого було спричинено пoшкoдження транспoрту, дороги тощо, є використання об’єкта підвищеної небезпеки, в 0ролі якого виступає  транспортний засіб (автомобіль).

За порушення ПДР, що призвело до пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, залізничних переїздів, тощо, ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – «Кодекс»), передбачає накладання штрафу на винуватця в розмірі 20-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення такого учасника дорожнього руху права керувати транспортним засобом на строк від 6-ти місяців дo одного року.

Справи про адміністративні правопорушення передбачені ст.124 Кодексу, відповідно до чинного законодавства України, розглядаються за місцем його вчинення: судами районних, районних у місті, міськими чи міськрайонними судами відповідно. Такі справи також можуть розглядатися за місцем обліку транспортного засобу чи за місцем проживання правопорушника. Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена можливість участі в адміністративному процесі законного представника, представника, а також захисника.

Стосовно законних представників питань не виникає, до них відносяться батьки, усиновителі, опікуни та піклувальники. А хто може брати участь у адміністративному процесі, як представник або захисник?

Хто може виступати представником чи захисником?

Кодексом передбачається, що представником, який представляє інтереси потерпілого, а також захисником можуть бути адвокати та інші фахівці у галузі права, які зa законом мають право на надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи (ч.2 ст.270, ч.1 ст.271 КУпАП).

Повноваження адвоката, а також документи які б підтверджували його повноваження, чітко прописані Кодексом. До переліку таких документів відносяться:

  • довіреність на представництво інтересів;
  • ордер чи доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (до ордеру повинно бути обов’язково додано витяг з договору, в якому прописано повноваження адвоката або обмеження його прав як захисника);
  • договір про надання правової допомоги.

Якщо з адвокатом все зрозуміло, то хто може виступати в ролі фахівця у галузі права?

Стосовно цього питання ситуація значно складніша. Кодексом України про адміністративні правопорушення чітка інформація, хто такі фахівці в галузі права та якими правами вони володіють, просто відсутня. Більш того, законодавчого акту який би регулював питання фахівців в галузі права, а також зазначав би, хто саме відноситься до таких фахівців, їхні права та обов’язки в України, досі немає.

Статус фахівця у галузі права – ситуація на практиці

Отже, ми визначили, що у Кодексі згадування про фахівців у галузі права – є, а закону, який би регулював їх статус, – немає. А що ми можемо бачити на практиці?

Якщо в судах першої інстанції на участь представника або захисника, який не є адвокатом, можуть «закрити очі», то при оскарженні постанови суду першої інстанції в апеляційному провадженні, обставини складаються дещо інакше. В порядку ст.294 Кодексу, суди, посилаючись на те, що апеляційна скарга подана особою, яка на це не має права, відмовляють у її розгляді.

Виникає питання: навіщо в КУпАПі зазначається можливість участі фахівців в галузі права, проте на практиці таких осіб до розгляду справи не допускають? Як можна попередити негативні наслідки?

Яких заходів можна вжити, аби не стати заручником обставин

Підсумовуючи, можемо в черговий раз відзначити, що чинне законодавство України має дуже багато прогалин та некоректних співвідношень одних нормативних актів до інших. На вищезазначеному прикладі ми маємо чітко виражену недосконалість чинного законодавства України, яке виражається у тому, що Кодексом передбачено участь в адміністративному процесі фахівців в галузі права, а нормативного акту, який би регулював їх статус, просто немає.

Тому, для захисту своїх прав під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, з метою уникнення негативних наслідків, ми радимо одразу звертатися саме до адвокатів.

Нажаль, на сьогоднішній час невідомо, чи буде в майбутньому врегульовано питання стосовно статусу фахівців в галузі права на законодавчому рівні, чи дане питання так і залишиться без достатньої уваги з боку законодавців. Хоча слід відзначити, що, у зв’язку з встановленням монополії адвокатів на участь у судовому процесі та позбавлення юристів права представляти інтереси осіб у суді, питання стосовно законодавчого закріплення статусу фахівців в галузі права втрачає актуальність.