Стаття присвячена визначенню особливостей правового становища Антимонопольного комітету, саме як суб’єкта адміністративно-господарської відповідальності, поєднання в його діяльності контролюючих та каральних функцій.
Ключові слова: Антимонопольний комітет України, адміністративно-господарська відповідальність, санкції, конкуренція, економічна конкуренція, концентрація суб’єктів господарювання. Антимонопольне регулювання.
Поряд із визначенням правового статусу Антимонопольного комітету України (далі – АМК), стоїть питання визначення його статусу як суб’єкта адміністративно-господарської відповідальності, доречність поєднання в ньому як контролюючих повноважень, так і каральних функцій, в чому й полягає актуальність цієї теми. Даному питанню в свій час присвятили праці такі вчені як: Журик Ю.В., Лукач І.В., Щербина В.С., Бакалінська О.О., Савчук В.С., Лук’янець В.С. Пономарьов О.В..
Мета і завдання полягає у визначенні змісту і структури особливостей правового становища АМК як суб’єкта адміністративно-господарської відповідальності, визначення його функцій, повноважень та компетенції, розробки рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства, яке регулює діяльність у сферах Антимонопольного комітету України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері діяльності Антимонопольного комітету України.
Предмет дослідження становить особливість правового становища Антимонопольного комітету України як суб’єкта адміністративно-господарської відповідальності.
В науковій літературі зазначено, що правове становище – складна, збірна, багатоаспектна категорія. У юридичній науці існують різні визначення правового становища, найбільш поширеним з яких є наступне: Правове становище — це статус того чи іншого суб’єкта в правовій реальності, що відображається у його взаєминах з суспільством і державою [4, с. 48].
На нашу думку, важливою з теоретичної точки зору є проблема співвідношення категорії «правовий статус» та «правове становище». В нашому випадку правильним є буквальне трактування цих термінів. Слово «статус» в перекладі з латинської «стан справ, становище» [12]. Тому поняття правового становища та правового статусу АМК як суб’єкта адміністративно-господарської відповідальності можна вважати тотожними.
Законодавець дає чітке визначення поняттю Антимонопольний комітет України – він є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель [3, ст. 1]. Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України. Антимонопольний комітет України щорічно подає Верховній Раді України звіт про свою діяльність [3, ст. 2].
Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність на підставі законодавства про захист економічної конкуренції, що ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, Господарським кодексом України, і складається із Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Одразу з визначення поняття АМК, виникає законодавча суперечність, тобто нормативна невідповідність. Так як ми вже зазначили, Закон України «Про АМК» вказує, що антимонопольний комітет, є державним органом із спеціальним статусом. Разом з тим, ч.1 ст. 24 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 р. вказує, що АМК відноситься до центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом. Для доповнення нашого твердження, Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 р. № 1085/2010, також вказує на той факт що, АМК є саме виконавчим органом.
Тому, на нашу думку, для подолання колізії, у наведених нормативно-правових актах, доречно було б, внести зміни, до ч. 1, ст. 1 Закону про АМК доповнивши її уточненням, що АМК є органом виконавчої влади.
В Законі про АМК, а саме в ч.1 ст. 2 вказано, що АМК підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України. Така позиція законодавця була піддана критиці деякими науковцями (Журик Ю.В., Пономарьов О.В.). Так, Журик Ю.В. зазначав, що утворення, підзвітність та підпорядкованість АМК Верховній Раді України забезпечили б його незалежність, що сприяло б виконанню контрольних завдань щодо всіх виконавчих органів [9, с. 152]
Згідно з ч. 1, ст. 9 Закону про АМК Голова АМК призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України.
Якщо провести порівняння з США, то Федеральна торгова комісія (ФТК один з антимонопольних органів у США) очолюють 5 членів комісії, які призначаються Президентом та затверджуються Сенатом США. При цьому саме Президент США призначає Голову комісії з їх складу [10.]. Відповідно в США, так само як і в Україні Президент має вирішальний влив на призначення саме Голови ФТК.
Разом з тим, зауважимо, що в Україні згідно з ч. 1, ст. 10 Закону про АМК перших заступників і заступників Голови АМК з числа державних уповноважених призначає на посади за поданням Прем’єр-міністра України та звільняє з посади Президент України. Від так на відміну від США, ініціатива призначення головних посадових осіб АМК в Україні належить не Президенту, а Прем’єр-міністру України.
У зв’язку з поставленою проблемою І.В. Лукач зазначає, зо згідно зі ст. 2 Конституції США саме Президент США очолює виконавчу владу, а також є Головою Уряду США. Згідно ж із п. 10 ч. 1, ст. 106 Конституції України Президент України призначає за поданням Прем’єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади і т.д. (зокрема п. 14 зазначеної статті Конституції України прямо встановлює що Президент України призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Голову АМК) [2, c. 511]
Отже, формально Президент України має право призначати на посаду посадових осіб АМК. Разом із тим, не можна не погодитись із зазначеною вище думкою Ю.В. Журика про те, що АМК має бути підзвітний та підконтрольний ВРУ, оскільки це не відповідає світовій практиці.
Тому, із врахуванням вищевикладеного, на нашу думку, відповідно до Конституції України потрібно внести зміни до ч. 1, ст. 9 Закону про АМК – та викласти її у такій редакції: «Голова Антимонопольного комітету України призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України. Верховна Рада України звільняє Голову Антимонопольного комітету України з посади».
Функціями Антимонопольного комітету України є напрямки його діяльності, що характеризуються однорідністю та цільовою спрямованістю. Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність у двох напрямах: внутрішньому та зовнішньому. Внутрішній (внутрішньо-організаційний) напрям: планування, організація, координація, функція забезпечення, облік та контроль. Внутрішні функції за складом притаманні будь-якому органу виконавчої влади. Різниця визначається предметом управлінської діяльності конкретного органу виконавчої влади. Зовнішня діяльність Антимонопольного комітету, порівняно із внутрішньою, значна за обсягом повноважень і є основною. Зовнішні функції: нормотворча, управлінська, контрольна, правоохоронна, інформаційна [8, с. 13].
Компетенцією Антимонопольного комітету України є сукупність юридично встановлених повноважень (прав і обов’язків), що визначають його місце в системі органів влади та коло суспільних відносин, у яких Антимонопольний комітет України юридично компетентний.
На нашу думку АМК як орган державної влади зі спеціальним статусом, і суб’єкт адміністративно-господарської відповідальності, поєднує в собі дві основні функції: 1) контролюючі функції; 2) каральні функції.
На думку О.О. Бакалінської функції АМК залежно від мети та функцій діяльності поділяється на; 1) організаційно-розбудовчі повноваження; 2) контрольно-попереджувальні повноваження; 3) репресивні повноваження. Від так, виходячи з аналізу повноважень АМК, можна зробити висновок, що основними є контрольно-попереджувальні та організаційно-розбудовчі, це означає, що в його діяльності переважають превентивні, а не репресивні засади [2, с. 512]
Як контролюючий орган АМК, уповноважений здійснювати перевірки з метою виявлення недобросовісної конкуренції, та попередження економічних злочинів.
Проаналізувавши нормативну базу у сфері діяльності антимонопольного комітету України, нами були виокремлені специфічні контрольно-попереджувальні функції, якими наділений АМК, та які притаманні виключно АМК (див. табл. 1). Зокрема були проаналізовані такі нормативно-правові акти: ЗУ “Про Антимонопольний комітет України” (від 26.11.1993 р. № 3659); ЗУ “Про захист економічної конкуренції ” (від 11.01.2011 р. № 2210); ЗУ “Про захист від недобросовісної конкуренції” (від 07.06.1996 р. № 236/96); Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції (розпорядження АМКУ від 25.12.2001 р. № 182-р); Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (розпорядження АМКУ 19.04.1994 р. № 5)
Антимонопольний комітет, незважаючи на великий обсяг наданих йому функцій та повноважень, здійснює їх лише в сфері контролю за дотриманням законодавства про економічну конкуренцію, антимонопольного законодавства. При цьому таке обмеження має подвійний характер – з одного боку АМК компетентний здійснювати контроль та накладати санкції лише у вказаній сфері, а з іншого жоден інший орган не має аналогічних повноважень та обов’язків у вказаних правовідносинах.
Тобто АМК набуває становища спеціалізованого органу у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та антимонопольного законодавства із відчутним арсеналом правових інструментів, що подекуди є ширшим за наявний в розпорядженні контролюючих органів в інших сферах, однак спрямований і застосовний в чітко визначеній та обмеженій законом галузі.
Чи не найголовнішою особливістю функцій та взагалі правового становища АМК є те, що діяльність АМК безпосередньо пов’язана із втручанням в ринкові відносини, і якщо за своєю формою (перевірки, експертизи) функціональний інструментарій АМК є відносно стандартним, як для контролюючого органу, то за сутністю і змістом він має важливу характеристику. Мова йде про втручання в конкуренцію як явище, яке за теорією є саморегулюючим механізмом будь-якого ринку, що функціонує на конкурентних засадах і відповідно, повинно зазнавати мінімального впливу збоку держави [7, c 8-9].
Є повна галузева межа між власне конкурентним середовищем і конкуренцією, які є скоріше економічними поняттям та знаходяться поза правовим полем та конкурентними правовідносинами, що є предметом відання АМК. На нашу думку, функції АМК спрямовані на недопущення порушень встановлених правил конкуренції, правових норм, які обмежують конкурентну поведінку суб’єктів з метою збереження ринкового балансу і справедливості, попередження отримання неправомірних переваг у конкуренції та за будь-якими іншими діям, що здатні спотворити ринкові відносини, і це є важливим моментом – АМК контролює не самих суб’єктів права і їхню господарську діяльність і не намагається впливати на конкуренцію, як економічне явище і на співвідношення суб’єктів на ринку, а лише здійснює правове регулювання вказаної сфери, здійснює нагляд і контроль за дотриманням законності та норм права. Так, наприклад, саме по собі монопольне становище на ринку не є порушенням конкурентного середовища з точки зору права, неправомірним є лише зловживання таким становищем. А ось з точки зору економіки – монополія фактично усуває будь-яку істотну конкуренцію.
Разом з тим АМК володіє такою функцією як карально-репресивна, яка дозволяє йому безпосередньо впливати на порушення конкурентного законодавства. Йдеться про повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України про АМК, а також застосовувати адміністративно-господарські санкції, що передбачено главою 27 Господарського кодексу України.
Отже, так як АМК, не є судовим органом, а органом адміністративної юрисдикції, і тому не можна погодитись з деякими науковцями що дана функція неприпустима. Судові органи не можуть накладати всі адміністративні санкції, тому що, їх кількість дуже велика, а також АМК є спеціалізованим органом, що має розглядати ці правопорушення у сфері захисту економічної конкуренції.
А для більшої аргументації цього ствердження, можна навести приклад, що саме АМК має застосовувати санкції проти порушників законодавства про захист економічної конкуренції. Так згідно з ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) до суб’єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції, а ч. 4 цієї ж статті уточнює вони (санкції) застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції – уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Отже, саме уповноважений орган державної влади в особі АМК має застосовувати адміністративно-господарські санкції у випадку порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Адміністративно-господарські санкції – це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються уповноваженими органами державної влади (Антимонопольний комітет України) або органами місцевого самоврядування у передбачених законом випадках.
Зазначимо, що в науковій літературі є пропозиції з розподілу провадження при вирішенні справ АМК. Так, В.С. Савчук пропонує вдосконалити діяльність органів АМК у розслідуванні, встановленні фактів антиконкурентних змов на підставі економічного аналізу виділенні у конкурентному процесі двох загальних, порівняно самостійних видів провадження: 1) у заявах і справах про надання дозволу на узгодженні дії та концентрацію, що пов’язано із наданням управлінських послуг; 2) у заявах і справах про порушення конкуренційного законодавства, що пов’язано із провадженням діяльності з контролю за дотриманням цього законодавства, виявленням і припиненням його порушень та застосуванням заходів державного примусу визначити процедури дослідження за заявою; регламентувати порядок перегляду розпоряджень і рішень за нововиявленими обставинами, оскарження розпоряджень та рішень, їх виконання та контроль за виконанням [11, c. 16], Ми цілком погоджуємося з цим твердженням, і вважаємо що таке вдосконалення полегшить та структурує роботу АМК.
Розглядаючи питання притягнення до відповідальності за порушення конкурентного законодавства, потребують уваги також певні особливості діяльності АМК пов’язані із застосуванням саме своїх репресивних повноважень.
Цікавим моментом ми вважаємо власне санкції, що їх може накладати АМК. Суб’єкти порушень законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про захист від недобросовісної конкуренції можуть нести цілий ряд специфічних видів відповідальності.
По-перше штрафні санкції. Особливістю таких санкцій, в контексті застосування їх Антимонопольним комітетом є порядок їх нарахування. Закон не встановлює фіксованих сум штрафу, натомість визначає їх шляхом вирахування певної відсоткової ставки із розміру річної виручки порушника, так ст. 52 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» передбачає за вчинення антиконкурентних узгоджених дій штраф до 10% розміру доходу (виручки) суб’єкта господарювання за останній звітний рік, а ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції» за вчинення дій, що визнають недобросовісною конкуренцією – штраф до 5% виручки за останній звітний рік . На практиці такі штрафи іноді сягають відчутних розмірів та можуть істотно вплинути на господарську діяльність порушника, адже навіть малі та середні суб’єкти господарювання отримують значні суми доходів за підсумками року.
По-друге це види відповідальності характерні лише для порушень конкурентного законодавства. Мова йде про такі специфічні санкції, як, наприклад, примусовий поділ, передбачений ст. 53 ЗУ «Про захист економічної конкуренції та вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб’єкта господарювання, передбачене ст. 25 «Про захист від недобросовісної конкуренції». Особливості таких санкцій зумовлені самою їхньою наявністю та змістом, адже передбачають втручання не лише безпосередньо в господарську діяльність, а й навіть в саму організаційну структуру порушника.
Слід зауважити, що санкції, що їх накладає Антимонопольний комітет потенційно можуть істотно впливати на стан справ на ринку. Це дозволяє теоретично припустити ситуацію, вихід з якої не зовсім зрозумілий. Так, ЗУ “Про захист економічної конкуренції” серед порушень конкурентного законодавства називає антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю. Цілком можливою є ситуація, за якої дії самого АМК будуть являти собою склад правопорушення, визначеного Розділом ІІІ (антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю) ЗУ «Про захист економічної конкуренції». В такому випадку не зовсім зрозуміло, до кого звертатись потенційному потерпілому, адже він опиняється в ситуації коли порушник та орган з виключною компетенцією у сфері таких порушень збігаються в одній особі. Це питання ще потребує відображення в законодавстві.
Разом з тим АМК як виконавчий орган за свої порушення, дії або бездіяльність, за прийняття своїх рішень та здійснення протиправних дій, відповідальності не несе, і взагалі не є суб’єктом відповідальності. Відповідальність посадових осіб Антимонопольного комітету в Законі про АМК не регулюється, за виключенням ст. 18, в якій вказується, що перший заступник, заступник Голови АМК та державний уповноважений Антимонопольного комітету України може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності (крім звільнення) на загальних підставах в порядку, встановленому законом [3, ст. 18]. Також відповідальність посадових осіб Антимонопольного комітету частково прописана у Розпорядженні АМК “Про Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції”, а саме у п. 72, який зазначає – за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків, у тому числі порушення встановлених порядку і періодичності проведення перевірок, винні службові особи несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України [13, п.72]. Таким чином, питання відповідальності посадових осіб АМК, майже не прописане та згадується лише у локальних та відомчих актами АМК.
Тому на нашу думку доречно доповнити ЗУ «Про антимонопольний комітет», Главою VI «Відповідальність працівників Антимонопольного комітету» та передбачити у ній окрему статтю такого змісту: «Посадові особи Антимонопольного комітету у межах наданих повноважень самостійно приймають рішення і несуть за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну, адміністративну, цивільну, матеріальну чи кримінальну відповідальність згідно із законодавством».
Хочемо звернути увагу також на суб’єктів, щодо яких можуть бути застосовані санкції АМК. Так, Закон України “Про захист економічної конкуренції” називає лише суб’єктів господарювання юридичних та фізичних осіб та їх об’єднання. Слід відмітити, що в цій нормі можна знайти певні проблемні аспекти, адже, наприклад, юридична особа здійснює своє волевиявлення через свої органи, зокрема, виконавчий орган. Логічно виникають питання чи має компетенцію АМК, якщо, наприклад, керівник юридичної особи без відома вищого органу, та через певні власні міркування уклав угоду, яка за своєю сутністю підпадає під визначення узгоджених дій, та одночасно шкодить інтересам юридичної особи або не відповідає меті її діяльності та чи буде в такому випадку юридична особа відповідати за укладену угоду перед АМК. Перш за все слід визначитись із теоретичною складовою – якими за своєю суттю є правовідносини між юридичною особою та АМК. Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» правовідносини, пов’язані з обмеженням монополізму та захистом суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак – господарськими. Ст. 2 ГКУ не називає серед учасників відносин у сфері господарювання таких суб’єктів, як органи управління суб’єкта господарювання-юридичної особи. Втім називає серед таких учасників самих суб’єктів господарювання, якими відповідно до ст.55 ГКУ, зокрема, є господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Виходячи з наведеного, ми вважаємо, що АМК не може розглядати дії керівника юридичної особи, як дії окремого суб’єкта через те, що останній не може бути стороною господарських правовідносин – він є лише представником реальної сторони, відповідної юридичної особи. А відповідно і угоди з ознаками узгоджених дій, укладені керівником юридичної особи, повинні розглядатись АМК, як дії самої юридичної особи, щодо якої Комітет має компетенцію здійснювати контроль та нагляд. Натомість, відносини керівника та юридичної особи регулюються ЦК України та КЗпП України, і саме в межах цивільних та трудових правовідносин будуть вирішуватись питання стосовно завданої діями керівника шкоди юридичній особі. Питання ж відповідальності за укладену угоду перед АМК, повинно вирішуватись в порядку господарського судочинства, перш за все шляхом визнання укладеної угоди, що за своєю сутністю підпадає під визначення узгоджених дій недійсною посилаючись на норми ст. 92 ЦКУ, норми ЦК про перевищення повноважень представника, а також на порушення положень статутних документів, тим паче, що такі факти мали місце в судовій практиці. Одним із прикладів може бути Постанова ВГСУ від 03.06.2008 N 4-6-15/242-05-6854 за позовом відкритого акціонерного товариства «Білгород-Дністровський рибокомбінат», м. Білгород-Дністровський Одеської області до акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області», м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області (товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпромсервіс», м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області про визнання недійсним договору застави та кредитного договору, яким було визнано недійсним договір застави з огляду на порушення керівником Рибокомбінату частин першої, третьої статті 92, частини другої статті 203 Цивільного кодексу України, а також положень статуту.
Висновки. Зважаючи на вищевказане, Антимонопольний комітет України, як суб’єкт адміністративно-господарської відповідальності відіграє не аби яку роль, у становленні конкурентної політики України. АМК є тим спеціальним державним органом, основним завданням якого є реалізація цієї державної конкурентної політики. А в наш час, взаємовідносини АМК з суб’єктами господарювання, з правоохоронними органами, відіграє значну роль у її реалізації, оскільки через таку взаємодію в поєднанні з розробкою відповідних механізмів застосування законодавства про захист конкуренції, АМК здійснює захист і відновлення порушених прав учасників ринку та споживачів, запобігає подальшим порушенням, пов’язаним з обмеженням конкуренції, шляхом застосування та поєднання своїх функцій, зокрема контролюючої та каральної, а також застосуванням адміністративно-господарських санкцій у випадку порушення законодавства про захист економної конкуренції та антимонопольного законодавства.
У результаті дослідження статті, нами було виконано на основі розгляду чинного законодавства, низки наукових праць, наукових робіт та поглядів окремих науковців. Нами запропоновано нове вирішення наукового завдання, що втілено у визначенні особливостей правового становища Антимонопольного комітету як суб’єкта адміністративно-господарської відповідальності, шляхів його вдосконалення, а також обґрунтуванні напрямів розвитку відповідного законодавства.
Нами було досліджено, що особливостями правового становища Антимонопольного комітету України на нашу думку є його становище у ієрархії органів виконавчої влади, яке створює умови для забезпечення спроможності АМК своїми односторонніми діями (актами) породжувати, змінювати або припиняти правовідносини у сфері захисту економічної конкуренції. До структури правового становища Антимонопольного комітету України віднесено такі елементи: 1) мета, завдання, функції; 2) компетенція; 3) організація діяльності; 4) юридична відповідальність службовців Антимонопольного комітету України.
Також ми встановили, що спеціальний статус АМК а відповідно і особливості його функцій та повноважень полягають в особливій сфері правовідносин, в яких АМК приймає участь. Важливим тут є саме спосіб в який АМК взаємодіє із приватними суб’єктами – він не здійнює безпосередній контроль за їх діяльністю, і не регулює конкуренцію, як таку, АМК лише здійснює нагляд за дотриманням законодавтсва та захищає конкурентне середовище від порушень в межах та порядку, перебаченому законом.
Прийшли до висновку, що АМК, зважаючи на специфіку конкурентних правовідносин, має в розпорядженні різні механізми впливу на суб’єктів господарювання в тому числі і репресивні, або каральні, які виявляються у застосуванні санкцій. Особливості таких санкцій зумовлені характерними рисами порушень, за які вони накладаються і відповіно також мають свою специфіку та унікальність, порівняно із іншими видами санкцій, як то механізм нарахування штрафу або примусовий поділ, як такий.
Закон також чітко визначає, хто є суб’єктами порушень законодавтсва про захист економічної конкуренції, це лише учасники конкурентних відносин – фізичні та юридичні особи – суб’єкти господарювання та їх об єднання.
Також нами обґрунтовано доцільність внесення змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів України, а саме:
1) відповідно до Конституції України внести зміни до ч. 1, ст. 9 ЗУ «Про АМК» – та викласти її у такій редакції: «Голова Антимонопольного комітету України призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України. Верховна Рада України звільняє Голову Антимонопольного комітету України з посади;
2) частину 1 статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» викласти у такій редакції: «Антимонопольний комітет України є органом виконавчої влади із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель»;
3) доповнити ЗУ «Про антимонопольний комітет», Главою VI «Відповідальність працівників Антимонопольного комітету» та передбачити у ній окрему статтю такого змісту: «Посадові особи Антимонопольного комітету у межах наданих повноважень самостійно приймають рішення і несуть за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну, адміністративну, цивільну, матеріальну чи кримінальну відповідальність згідно із законодавством»;
Список використаної літератури
- Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №18, №19-20, №21-22, ст.. 144)
- Актуальні проблеми Господарського права : навч. посіб. / за ред.. В.С. Щербини. – К. Юрінком Інтер, 2013 – 528 с.
- Закон України «Про Антимонопольний комітет України» // (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 50, ст.472)
- «Правова система, і особистість», Саратов, 1987 р. Матузов Н.І.
- Закон України «Про захист економічної конкуренції» // ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 12, ст.64 )
- Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» // ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, N 36, ст.164 )
- Бакалінська. О.О. Конкурентне право: Навч.посіб. – Київ: КНТЕУ, 2009. – 379 с.
- Пономарьов О.В. автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня на тему: «Адміністративно-правовий статус Антимонопольного комітету» 2010 р.
- Журик Ю.В. Проблеми законодавчої регламентації повноважень антимонопольних органів України / Ю.В. Журик // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права: Науковий часопис. – 2003. – № 3-4 (7-8). С. 152.
- Commisioners [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ftc.gov/commissioners/index.shtml
- Савчук В.С. Механізми державного управління в сфері захисту економічної конкуренції в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. / В.С. Савчук. – Л., 2006. – С. 16.
- Словарь Латинского языка [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.latin.slovaronline.com/S/ST/7158-STATUS
- Розпорядження Антимонопольного комітету України від 25 грудня 2001 року N 182-р «Про Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції»
Апаров А.М., Бобровник А.С. Особенности правового положения Антимонопольного комитета, как субъекта административно-хозяйственной ответственности.
Статья посвящена определению правового положения Антимонопольного комитета, именно как субъекта административно-хозяйственной ответственности, сочетание в его деятельности контролирующих и карательных функций и процедуре расследования экономических преступлений.
Ключевые слова: Антимонопольный комитет Украины, административно-хозяйственная ответственность, санкции, конкуренция, экономическая конкуренция, концентрация субъектов хозяйствования. Антимонопольное регулирование.
Aparov A., Bobrovnyk A. The features of the legal status of the Antimonopoly Committee, as the subject of administrative and economic responsibilities.
The article is devoted to define the features of the legal status of the Antimonopoly Committee, even as the subject of administrative and economic responsibilities, and also to analise the combination of its regulatory and punitive functions.
Such scientists devoted in different time the labours research of this range of problems.
The aim of this research is to determine the content and structure of the legal status of the Antimonopoly Committee of Ukraine as the subject of administrative and economic responsibilities, and also to define its functions, powers and competencies, to develop some recommendations and suggestions in improving the current legislation in activity of the Antimonopoly Committee of Ukraine.
Key words: the Antimonopoly Committee of Ukraine, administrative and economic responsibility, sanctions, competition, economic competition, the concentration of economic entities, Antitrust regulation.