Державна служба в наш час відіграє буденну роль у повсякденному житті пересічних українців. Кожного дня громадяни звертаються за різного роду послугами або консультаціями до держслужбовців. Зазвичай, відкриваючи двері державних кабінетів, перед нами постає негативний образ чиновника. Не проходить і декількох секунд, як в вашому напрямку упереджено звучить стандартна фраза на кшталт: «Зачекайте за дверима, ви що не бачите, я зайнятий!». Для держслужбовців хамська поведінка є стереотипною і кожен, усвідомлюючи це, вже перед кабінетом чи приймальним вікном, морально готує себе до негативного відношення в свій бік. Відтак, держслужба, як основоположна система організації життя суспільства, потребує негайної реформації, особливо на тлі євроінтеграції України, що є невід’ємною частиною для розвитку держави, як суб’єкта публічних відносин та формування позитивного іміджу держави.
На сьогоднішній день моральна складова роботи державних службовців в Україні та і взагалі на пострадянському просторі залишається на примітивному рівні. Коли чиновники просто кажучи не бажають виконувати своїх обов’язків, покладених на них державою задля взаємодії з населенням та надання їм державних послуг, а тим більше надавати консультаційні відповіді у разі елементарного незнання людиною яких небудь норм чи положень, що стосується їх питань, чи звернень. Зазвичай, не бажаючи витрачати на відвідувачів свій дорогоцінний час їх, у негативній формі, відправляють до інших кабінетів чи до інформаційних стендів, мотивуючи це тим, що держслужбовець не зобов’язаний пояснювати те, що зазначено в нормативно-правових актах, інструкціях чи положеннях.
На практиці, у більшості випадків, держслужбовці є провокаторами конфлікту. В першу чергу, через своє негативне та зневажливе ставлення до людей, на свій захист виправдовуючись маленькою заробітною платою чи постійним напливом відвідувачів, не беручи до уваги свої службові обов’язки, а також правила етики та моралі. В цілому, картина державного представництва на рівні державних органів, основною метою яких є взаємодія з населенням та забезпечення інтересів громадян є невтішною, що в результаті тільки посилює недовіру та негативне відношення громадян до чиновників що, в свою чергу, позначається на авторитеті та іміджі держави.
Перш за все, держслужбовець покликаний вживати заходів, щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, недопустимості випадків провокування конфлікту працівниками державних органів. Але практика показує, що основним провідником конфліктних ситуацій виступають саме державні службовці, що може означати або про зневажливе відношення до людей, що є неприпустимим для держслужбовця або ж про низький рівень професійної кваліфікації, не кажучи вже про виховання і культуру.
Існує низка проблем, які стосуються формування рівня етики у держслужбовця: по-перше, це велика потреба в висококваліфікованих кадрах, які володіють теорією і практикою регіонального розвитку; вміють працювати в умовах жорсткої професійної конкуренції і мають великий стресостійкий поріг та дотримуються етично-моральних норм в ділових відносинах. По-друге, відсутність відповідної професійної освіти (а інколи, і профільної) та рівня професіональної підготовки, що є обов’язковою вимогою для обіймання державних посад. По-третє, недостатнє законодавче закріплення, і юридичне встановлення та висвітлення моральних норм для держслужбовця, а також недостатня відповідальність за порушення цих норм.
Тому, напевно через великий резонанс або ж через нескінченний потік скарг на незадовільну роботу держслужбовців, Кабінет Міністрів України 11 лютого 2016 року прийняв Постанову №65 «Про затвердження правил етичної поведінки державних службовців», яка в свою чергу доповнює статтю 5 Закону України «Про державну службу». Але постанова більш ширше розкриває правила етичної поведінки держслужбовців, а найголовніше, вона передбачає дисциплінарну відповідальність за порушення цих правил.
Зокрема, згідно до Постанови КМУ до правил етичної поведінки державного службовця відносять:
1) служіння державі і суспільству: забезпечення державних інтересів під час виконання завдань та функцій держави; сприяння реалізації прав та законних інтересів людини і громадянина; формування позитивного іміджу держави.
2) гідної поведінки: повагу до гідності інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування; доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами; недопущення, у т. ч. поза державною службою, дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам держслужби чи негативно вплинути на репутацію держслужбовця.
3) доброчесності: спрямованість дій на захист публічних інтересів, забезпечення пріоритету загального блага громадян над особистими, приватними або корпоративними інтересами; неприпустимість використання державного майна в особистих цілях; недопущення наявності конфлікту між публічними і особистими інтересами; нерозголошення та невикористання інформації, що стала відома у зв’язку з виконанням державним службовцем своїх обов’язків, у тому числі після припинення державної служби.
4) лояльності: добросовісність щодо виконання рішень ВР, Президента, Кабміну та державного органу, в якому працює держслужбовець, незалежно від своїх власних переконань і політичних поглядів; утримання від будь-яких проявів публічної критики діяльності держорганів, їх посадових осіб; коректне ставлення до керівників і співробітників держоргану під час виконання державним службовцем своїх обов’язків.
5) політичної нейтральності: недопущення впливу політичних інтересів на дії та рішення державного службовця; відмову від публічної демонстрації політичних поглядів і симпатій; уникнення використання символіки політичних партій під час виконання своїх обов’язків.
6) прозорості і підзвітності: відкритість та доступність інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України.
7) сумлінності: добросовісне, чесне та професійне
виконання державним службовцем своїх обов’язків, виявлення ініціативи і творчих здібностей; постійне підвищення рівня своєї професійної компетентності; недопущення ухилення від прийняття рішень та відповідальність за свої дії та рішення.
Під час прийняття на державну службу особа ознайомлюється з цими правилами та зобов’язана їх дотримуватися у своїй подальшій службовій діяльності.
Підсумовуючи, хотілося б згадати, що з 2016 року Антикорупційне бюро України, задля врегулювання та забезпечення прозорості державних органів, запустило в тестовому режимі гарячу лінію (0-800-503-200), зателефонувавши в яку, кожен громадянин, може залишити звернення, скарги, зауваження, пропозиції щодо непрофесійної поведінки держслужбовця.